Автоматичний переклад: досягнення та проблеми
Ідея автоматично перекладати тексти виникла одночасно з появою електронних обчислювальних машин.
У 1949 році математик У. Вірер запропонував науковій спільноті використовувати ЕОМ для перекладу. Відтоді минуло майже сімдесят років, але повністю це завдання не розв’язане й навряд чи буде розв’язане в найближчому майбутньому. Це пов’язано з тим, що за правильного підходу «комп’ютерний перекладач» – це майже «штучний інтелект», реалізація якого поки що залишається недосяжною.
На перших етапах розробки програм перекладу основну увагу приділяли формалізації мовних конструкцій граматики й семантики. Робилися спроби використовувати екстралінгвістичну інформацію. Непоганих результатів вдалося досягти для аналітичних мов – англійської, німецької та інших. Із синтетичними мовами, наприклад українською, ситуація була значно гіршою через складнішу граматику й різноманітність правил побудови «правильних» фраз.
Алгоритмічна модель перекладу, яку намагалися використовувати в автоматичних перекладачах, складалася з двох груп блоків: блоків аналізу вихідного тексту та блоків синтезу тексту цільовою мовою. Для вихідної мови аналізуються морфологія, лексика, синтаксис і семантика. Для цільової мови здійснюється синтаксичний, семантичний і морфологічний синтез.
На сучасному етапі стало зрозуміло, що формальні методи працюють, але даються важко.
Зростання продуктивності процесорів і збільшення обсягів пам’яті підштовхнули до пошуку рішень, заснованих на використанні набутого досвіду формального аналізу мов і баз даних. Попередній аналіз зменшує кількість переглядів «зразків» до прийнятної кількості. Далі з бази даних вибирається найбільш відповідна фраза цільовою мовою.
Такий підхід дав змогу забезпечити прийнятний рівень перекладу простих «побутових» фраз. А використання спеціалізованих словників (опосередковане використання фонової інформації) дало змогу отримати непоганий за якістю переклад технічних текстів.
Комп’ютерний переклад як формальний процес повністю виключає невербальні знання перекладача про навколишній світ, про контекст у широкому розумінні, у якому перебуває фраза, що перекладається, про цілі перекладу та багатогранність світу. Тому такий переклад може бути чудовою підмогою для людини, але не більше. Машинний переклад і відповідні засоби автоматизації добре підходять для елементарного спілкування (у ресторані, у дорозі, на вулиці) і дуже корисні фахівцям для перекладу спеціалізованих технічних текстів. Запропонований комп’ютером «кострубатий» переклад користувач або фахівець швидко перетворить на текст, що відповідає мовним нормам і лексиці його предметної галузі, заощаджуючи час на роботі з клавіатурою.
Однак розраховувати, що комп’ютер виконає художній переклад «Зачарованого мандрівника» М.С. Лєскова англійською, поки не доводиться. До створення штучного інтелекту ще далеко. Тому для виконання письмових перекладів з будь-яких мов рекомендуємо звертатися до фахівців спеціалізованих бюро.
